Своєрідну розвагу для Ночі музеїв у Варшаві готує Мавзолей боротьби і мучеництва, розташований у колишніх камерах гестапо. Тут група реконструкторів розіграє сцени допиту ув’язнених нацистами.
“Інсценування допитів відбуватиметься у варшавському гестапо в оригінальних, збережених кімнатах. Група реконструкторів також використовуватиме оригінальні автомобілі воєнного часу”, – йдеться в запрошенні, адресованому жителям Варшави.
– У реконструкціях присутня деяка жорстокість, а маленькі діти можуть злякатися, втекти, травмуватися. Щоб не було зайвого стресу, у нас запроваджено вікові обмеження – тільки особи, старші 14 років, – каже Анджей Котецький, куратор мавзолею.
Історія Мавзолею
Мавзолей розташований у підвалі будівлі Міністерства освіти і науки, зведеної в міжвоєнні роки. Під час окупації будівля набула похмурої репутації – німці розмістили в ній Управління начальника поліції безпеки (його частиною було гестапо), а також службу безпеки Варшавського округу.
Співробітники гестапо проводили тут жорстокі допити людей, доставлених із Pawiaka та іншої в’язниці на вулиці Daniłowiczowskiej, а також захоплених під час поліцейських акцій і вуличних облав. Підвал будівлі використовували як місце ув’язнення з десятьма поодинокими і чотирма загальними камерами, які називали “трамваями”, бо ув’язнені сиділи в них на двох рядах лавок, розташованих з боків вузьких кімнат. З 1939 по 1944 рік через це місце пройшли десятки тисяч поляків, і на стінах камер досі збереглися зроблені ними написи. Після війни тут було створено Мавзолей боротьби і мучеництва.
Як пройде постановка
Згідно зі сценарієм інсценування, спочатку у двір будівлі в’їде оригінальна “будка” часів війни, тобто вагончик для полонених. Там же стоятиме ретро-мотоцикл. Привезених в’язнів проведуть у підземелля і помістять у камери, з яких гестапівці викликатимуть їх на допит. Вимушені зізнання супроводжуватимуться криками та імітацією побиття, оскільки, зазначає куратор, так проводився тут кожен допит.
– Ролі німців і поляків виконують члени групи реконструкторів Асоціації ентузіастів історії 1939-45 рр. Вони підготовлені до цього, вони знають, як зробити так, щоб був ефект і ніхто не постраждав, – каже Анджей Котецький. І додає, що це не вперше, коли він працює з цими реконструкторами. – Ми організовуємо реконструкцію допитів двічі на рік: під час Ночі музеїв у травні і потім у жовтні під час Днів пам’яті Pawiaka.
Суперечливе інсценування
– Історичні реконструкції – цікавий спосіб викладання історії. Але вони не повинні показувати жахи війни. Нехай про них говорять письменники та кінематографісти, а реконструкційні групи займаються тим, що в них виходить найкраще, тобто відтворенням бойових сцен, – дотримується своєї думки Ян Олдаковський, директор Музею Варшавського повстання.
Даніель Лага, радник Середмістя і член Асоціації реконструкторів, також висловив думку про постановку допитів у катівнях гестапо. – Моя група реконструкції точно не стала б займатися чимось подібним. Ми відтворюємо фронтові бої і подвиги солдатів. Інсценування побиття ув’язнених мені здається, м’яко кажучи, недоречним, – заявляє він.
