У Німеччині не вистачає понад півмільйона працівників, а в Британії та Польщі – сотень тисяч щороку. Якщо перші обережно видають візи іноземцям, то польський уряд приймає практично всіх, не маючи ані стратегії, ані програми інтеграції. “Це може погано закінчитися”, – попереджають експерти, які вже не перший рік намагаються звернути на це увагу.
“Відсутність міграційної політики в країні може стати проблемою”
Як зазначає Яцек Менчина – викладач Варшавського університету, радник Конфедерації роботодавців Lewiatan і колишній заступник міністра праці, на відміну від інших країн Європи та світу, економіка яких базується на іноземній робочій силі, польський уряд за вісім років так і не спромігся виробити продуману, далекосяжну міграційну політику. Наслідки такої зневаги можуть бути плачевними.
“Влада робить вигляд, що іноземців у Польщі не існує. Уряд умив руки. Немає ні стратегії міграційної політики, ні програм інтеграції для цих людей. Роботодавці, які наймають іноземців, не несуть жодної відповідальності за іноземних працівників, оскільки асимілювати їх у польське суспільство – завдання держави”, – каже професор Менчина.
Його думку поділяють і експерти Центру міграційних досліджень Варшавського університету. У документі під назвою “Міграційна політика без політики. Антиномії створення міграційної політики в Польщі в період 2016-22 рр.” вони зазначають, що проєкт постанови про міграційну політику на 2021-22 рр. не був ухвалений урядом.
Причиною відхилення документа було названо розбіжності в уряді щодо питання прийому трудових мігрантів. Так, МВС вважало, що заповнення дефіциту робочої сили за рахунок іноземців – явище тимчасове і має перебувати під контролем.
Міністерства, що відповідають за розвиток і за ринок праці, навпаки, схильні розглядати імміграцію як умову, яка стане постійною характеристикою демографічної ситуації в країні, особливо з урахуванням несприятливих демографічних тенденцій.
– Проблема не в тому, що ми приймаємо іноземних робітників, а в тому, що ми не маємо жодної послідовної політики в цьому питанні, – попереджає експертка Центру міграційних досліджень Варшавського університету Домініка Пщулковська.
Необхідна інтеграція мігрантів у польське суспільство
– Як і західноєвропейські країни в 1960-х роках, ми вважаємо, що ці люди приїдуть на короткий час. А насправді нам необхідна довгострокова політика, особливо в плані інтеграції: наприклад, вивчення польської мови, щоб ці люди не почувалися жителями другого сорту, – додає вона.
Професор Менчина наголошує, що ще не пізно розробити й реалізувати продуману міграційну політику: “Як свідчить ситуація у Франції, допуск іноземних працівників без жодних обмежень і подальше залишення цих людей без уваги може призвести до серйозних проблем. Польща без реалізації відповідної стратегії також може зіткнутися з такими проблемами в майбутньому”.
