Воєнний стан у Польщі тривав до 22 липня 1983 року – загалом 586 днів. За цей час від рук міліції та спецслужб загинули кілька десятків людей, наймолодшій жертві було 17 років.
Серед загиблих також поет Гжегож Пшемик. Його похорон 19 травня 1983-го став однією з найбільших антиурядових демонстрацій в історії.
Відбувалися також масові арешти опозиціонерів (у сумі – десять тисяч осіб), були ускладнені зв’язок (не працювали телефони) і пересування (заборонялося перетинати кордони воєводств). Було встановлено комендантську годину (22:00-06:00) – у цей час не дозволялося виходити з дому.
13 грудня – річниця введення в Польщі воєнного стану, метою якого були ліквідація структур демократичної опозиції в Польській Народній Республіці (ПНР) і захист комуністичного режиму. З цього приводу преса згадує, який вигляд мали вулиці Варшави в той час.
13 грудня 1981 року на радіо і телебаченні з’явився генерал Войцех Ярузельський, лідер ПНР. Він, пославшись на Держраду і Конституцію, повідомив про введення воєнного стану. На вулицях з’явилася армія, яка фактично перейняла владу над країною, а жителі позбулися більшості прав.
У Варшаві в день оголошення воєнного стану було дуже холодно. Містяни запам’ятали цей день через бронетранспортери на вулицях, а також печі-“коксівники”, біля яких грілися військові. Із самого ранку почалися затримання тисяч учасників руху “Солідарність”, інтелектуалів і навіть представників колишнього керівництва країни.
“Ми всі потрапили на Бялоленку, але не в те місце, яке, я б сказав, є досить ексклюзивним порівняно з умовами, в яких ми тоді перебували. Нас тоді було дуже багато, камери були переповнені, всюди були решітки. Я був затриманий у ніч з 12 на 13 грудня 1981 року”, – розповідав журналістам Войцех Боровик, опозиціонер часів ПНР.
