Дослідники з Польського економічного інституту (PIE) перевірили, які шанси на отримання роботи має українка порівняно з полькою. З’ясувалося, що навіть для фізичної роботи біженців у Польщі обирають не надто охоче.
У жодній країні, що входить до складу Організації економічного співробітництва та розвитку, відсоток працюючих біженців з України не такий високий, як у Польщі. Серед людей, які отримали тут захист, професійно активних – 65%. Зі схожою частотою українці знаходили роботу лише у Великій Британії.
У випадку Польщі, як підкреслюють експерти PIE, ключовою виявилася соціальна мережа, яку українці вибудували ще до початку російського повномасштабного вторгнення. Завдяки цій мережі тим, хто переїхав до Польщі вже після лютого 2022-го, працевлаштуватися було легше.
У пошуку роботи через близьких, які раніше жили в Польщі, є недолік – як правило, це та сама робота, якою займаються і вони. Що зміцнює схему, в якій на польському ринку праці застрягло безліч українців, кому доводиться працювати нижче своїх компетенцій.
Але останнім часом ситуація дещо покращується, а ключовим компонентом для професійного успіху стає знання польської мови. 82% біженців, які опанували польську, знайшли роботу. У групі людей, які не розмовляють польською, таких 50%.
Не тільки числа відображають становище українців на польському ринку праці. Щоб з’ясувати, чи має значення національність при виборі кандидаток на роботу, експерти з PIE підготували два набори фіктивних CV зі схожими компетенціями. Одну групу складали польки, другу – українки.
Резюме надіслали роботодавцям із різних частин Польщі. Заявки розсилали як на посади з високою кваліфікацією, так і на пропозиції, наприклад, роботи на стійці реєстрації, у сфері громадського харчування або обслуговування клієнтів.
Що цікаво, диспропорція в позитивному зворотному зв’язку на користь польок була більшою в разі простих, ніж більш просунутих робіт. CV фіктивної кандидатки з Польщі на роботу, що не потребує особливих навичок, перейшов на наступний етап у 27,6% випадків, а кандидатки з України – у 19,5% випадків.
У процесах рекрутингу на високі посади різниця була незначною (на 121 заявку польці відповіли 20 разів, українці – 15 разів). У сумі було вислано 375 українських CV, за ними передзвонили 56 вигаданим кандидаткам.
Висновки? У разі посад, які не потребують спеціальних знань і вищої освіти, українки в програшній позиції. Як кажуть експерти, цього недостатньо, щоб однозначно заявити, що підставою для таких рішень була ксенофобія і чи посилюється ця нерівність на подальших етапах рекрутингу.
