Сплять на лавках, у вагонах, розкладають свої речі в коридорах метро – ці види, відомі із західних міст, тепер можна спостерігати і у Варшаві. Організації з надання допомоги повідомляють: людей, які перебувають у кризі безпритульності, стає дедалі більше.
На вулиці холоднішає, і тепер на станції метро “Kabaty” безхатченки сплять у нішах у підземних коридорах – по двоє, троє, навіть по десять осіб. Вони розкладають картонні коробки, спальні мішки, ковдри. Деякі дрімають на лавках на пероні. Раніше такої ситуації на цій кінцевій станції метро не було. Однак приклад “Kabat” не єдиний: усе те саме відбувається і на станції “Centrum”, і в інших публічних місцях.
Представники фонду “Daj Herbatę” розповідають, що з кінця пандемії кількість бездомних, кому допомагає організація, зросла вдвічі. За їжею, яку щопонеділка роздають на центральному вокзалі, приходять півтисячі людей. У попередні роки їх було максимум 300, частіше – 200. У частини цих людей є житло, але вони дуже бідні і через високу інфляцію не можуть дозволити собі купити навіть базові продукти харчування.
Немає точної статистики щодо чисельності людей у кризі бездомності, але фонд оцінює їхню кількість у п’ять-шість тисяч. Тим часом у варшавських нічліжках лише 1,4 тисячі місць. До того ж торік змінилася система: відтепер усі нічліжки зосереджені в одному районі – на Бялоленці, далеко від центру.
До Варшави з’їжджаються безхатченки з усієї Польщі, пояснюють в організації “Камілліанська місія соціальної допомоги”. Тут вони можуть розраховувати на так звану “низькопорогову допомогу”. Столиця хоче, щоб цільову житлову підтримку надавали гміни останнього місця реєстрації людини. Теза звучить раціонально, але часто слугує причиною, через яку бездомні уникають бюрократичних процедур: якщо вони виїхали з рідних міст, значить, був привід, і повернутися туди вони не прагнуть.
Про зростання кількості безхатченків повідомляє і фонд “Serce Miasta” – він надає допомогу переважно жінкам і молодим чоловікам. За словами представників фонду, стало значно більше молодих безхатченків – віком до 25 років. Серед них є українці, білоруси, а також люди, які покинули свої домівки через гомофобію.
У багатьох західних містах проблема безхатченків, що сплять на вулиці та в метро, існує вже багато років, не в такому масштабі, але щось дуже схоже буде і у Варшаві – криза у світі поглиблюється, тож ця проблема теж зростатиме, прогнозують у “Sercu Miasta”.
