З постів у фейсбук-групах, що об’єднують кур’єрів, можна зробити висновок, що одним із найважчих елементів їхньої роботи часом стає контакт із людьми. Журналісти попросили кур’єрів описати найабсурдніші ситуації, які їм довелося пережити, доставляючи посилки.
Кшишек: “Мені потрібно було привезти посилку розміром із взуттєву коробку на нову адресу, куди я раніше не їздив. З будинку вийшла жінка з ножем у руці. Спочатку я подумав, що, може, вона відволіклася від нарізання овочів, але коли вона підійшла близько, то спрямувала ніж у мій бік, сказавши, що спершу відкриє посилку, тому що я, ймовірно, шахрай.
Я намагався пояснити їй, що так не можна, спочатку вона має заплатити, а тільки потім зможе перевірити вміст. Тоді вона запитала, чи може вона хоча б помацати, що всередині. Я погодився. Коли вона це зробила, сказала, що хоче оформити повернення – їй мала прийти зимова куртка, а в посилці такого розміру могла бути тільки блузка або сорочка. У підсумку все закінчилося добре, але був момент, коли я думав, що вона мене штрикне”.
Арек: “Коли я доставляв великий телевізор, літня сім’я закрила мене у своїй квартирі на ключ. Вони довго відкривали посилку самі, боячись, що я можу що-небудь пошкодити, тому я міг тільки стояти поруч і дивитися. Потім вони сказали мені встановити телевізор і підключити його, адже я міг пошкодити його в процесі перевезення. Усе тривало майже годину, за яку мені ніхто не заплатив”.
Павло: “Я віз велику посилку на піддоні з обладнанням для ванної в будинок за шлагбаумом. Клієнтка хотіла, щоб я все розпакував і приніс їй. Звісно, я цього не зробив – лише виклав усе перед під’їздом і сказав, що вона має заплатити, бо замовила посилку післяплатою. Тоді вона дістала ніж, щоб відкрити піддон, але потім почала ним розмахувати перед моїм носом, кричачи, що я маю це нести. Я закрився у вантажівці і зателефонував у поліцію”.
Петрек: “Клієнтка замовила сумочку Gucci з якогось липового сайту за 120 злотих. Вона розпакувала посилку, після чого я зміг виїхати. Прийшла з чоловіком, у якого було мачете. Стала кричати, що колір сумки мав бути іншим, що чоловік мене поріже”.
Міхал: “Я забирав 30-кілограмову посилку в Ірландію. Двері відчинила мила старенька, запросила мене всередину, сказавши, що приготувала мені обід перед “довгим шляхом”. Усе було смачно. Я не став пояснювати, що довгий шлях на мене не чекає, бо посилка пройде через кількох кур’єрів, перш ніж потрапить до її доньки”.
