Польські касирки частіше стикаються з нетактовною поведінкою клієнтів, є проблеми з культурою. Тепер між співробітниками магазинів циркулює маніфест, звернений до покупців.
Касирки скаржаться, що з хамством вони стали зустрічатися частіше – клієнти більш грубі і вимогливі. ЗМІ описують п’ятничний випадок у «Бедронку» в Лодзі (але така сцена може статися в будь-якому магазині). Стоять черги, працює одна каса – за нею співробітниця ледве встигає пробивати чергові продукти і приймати оплату. Незадоволені покупці вимагають, щоб відкрили другу касу. Зайнята касирка не реагує, і чоловік із черги йде шукати заміну.
Він підбігає до співробітниці, яка розкладає овочі та фрукти, і кричить їй «поквапитися», погрожуючи втратою роботи. Махає пальцем перед її обличчям. Шокована дівчина ще намагається пояснити, що спочатку має закінчити свою роботу, а в магазині є каси самообслуговування. Клієнт не чує, і лише втручання охорони допомагає вирішити конфлікт.
Проблем із культурою більше, визнає Дорота, касирка в магазині «Dino» з чотирирічним стажем. За її словами, «суспільство не усвідомлює, як ставляться до персоналу магазинів, зазвичай як до якихось недолюдей». Дорота вважає, що в цьому сенсі найгірше справи йдуть у «Бедронці» і «Лідлі».
Касири вирішили висловити протест такій поведінці покупців і склали маніфест, у якому закликають поважати продавців, адже «покупки – це двостороння транзакція».
«Якщо ти можеш дати 20 або 200 злотих, ти не король життя і не стався до інших як до ганчірок, – також сказано в маніфесті. – Почекай своєї черги, допомогти трьом людям одночасно не вдасться. «Скільки це коштує і чому так дорого» вже давно нікого не смішить. Підкликати рукою можеш собаку. Якщо говориш зі мною, не піднімай телефон, а якщо піднімеш – я не чекатиму, займуся чимось іншим.
«Але повинна бути знижка» – не повинна. «Я піду до конкурентів» – такий шантаж не працює. Не кидай мені гроші. «Спасибі» і «до побачення» не забирають багато часу. Проблеми з касою – у тебе ніколи не зависав комп’ютер? Покашлювання не прискорять чергу. Магазин – це не смітник, телефонна будка або зал очікування».
«Робота в торгівлі щодня вчить смирення, це справді важкий шматок хліба, – зазначає Едіта, касирка “Лідла” у Варшаві. – Кожна людина повинна хоча б один день попрацювати за прилавком, на касі чи в магазині. Ми не народжуємося зі здатністю поважати інших».
