20-річна дівчина переїхала до Варшави з маленького містечка на Підляшші, щоб навчатися в столиці. Дівчина була парафіянкою костелу в рідному місті, але коли потрапила до столичного костелу, була обурена поведінкою варшавських священиків. Тепер вона мріє повернутися до костелу в рідному місті.
20-річна Наталя виявила, що в маленькому містечку, звідки вона родом, і у Варшаві ставлення до вірян у костелі може кардинально відрізнятися. Дівчина розповіла порталу kobieta.gazeta.pl свою історію.
“Моя сім’я дуже релігійна. Коли я переїхала до Варшави, бабусі, дідусі та батьки просили мене не нехтувати походами на недільні служби. Я обіцяла дбайливо ставитися до того, чого вони мене навчили. Але подумала, а чи буде костел у Варшаві, який я почну відвідувати, таким же гарним і доступним для людей, як і костел у моєму місті на Підляшші? Коли такі думки з’явилися в моїй голові, я намагалася переконати себе в тому, що костели скрізь однакові”, – розповідала дівчина у своєму листі.
Вона зізналася, що відвідування варшавської церкви стало для неї травматичним досвідом. Коли священик почав проповідь, вона зазначила, що це були стандартні загальні фрази, а аж ніяк не ті слова, що мали б вплинути на вірян.
Дівчині також не сподобалося, як священик збирає грошові підношення на тацю.
“Я бачила його зацікавлений погляд, спрямований то на вірян, то на гроші, коли він спостерігав за тим, хто і скільки кладе. Зрештою, це ж ганьба! Мені, як католичці, було дуже неприємно, у мене склалося враження, що якщо ми слухали проповідь, то тепер мусимо за неї платити. Руки опускаються!”, – поділилася дівчина.
Наталя запевнила, що більше не піде до варшавського костелу. Вона повертатиметься в рідне місто на вихідні й відвідуватиме костел там, бо хоче відчувати, що він “для людей, а не для збору грошей”.
